Я не знаю чого шукаю
Мені нудно у світі віків
Я у неба про все питаю
Виглядаю чогось у морів.
Я не чую природи гулу,
І не бачу краси дерев
Десь чекаю верховного суду
Спонукаю швидких коней.
Щось так хочеться тиші у полі
Відчувати цей поклик вітрів
Щоб не знати печалі долі
Щоб не нести жертовних вінків
Мене б'ють шкіряними вітвами
Помирать покидають навік
Покривають кохані стріхами
Як востаннє то було - торік
А від ран цих болючих - порваних
Полечу і знайду що шукав
І покину гнилих і закопаних
Так давно я вже цього чекав.
Коло серця поставлять рученьки
Ті кохані,що сяють в ночі
І повернуться змучені душеньки
Що влетять в медальйон на руці.
Так до тебе можливо повернуся
Понесу я букети віршів
І від щасття із пекла покочуся
Там гріхів море кину мішків.
Тож життя промайне мов ті коники
Що так швидко несли мене в світ
Над душею почую я дзвоники
В голові заяріє май-цвіт.
Коло серця розквітнуть райдуги
Руки скинуть зав"язаний тяж
Подарує в ночі місяць маяри
Берегтиме від смерті цар - страж...
