Німе кіно, і сотні не сказаних слів.
час іде, і ми за ним.
хтось проживає, хтось живе,
хтось вірить у добро, а хтось і робить зле.
хтось вірить можливо і в неї.
не бачила я її,
не дали шансу ще мені.
сьогодні день в печалі,
не здійснені мрії мої.
а десь далеко, за кілометрами доріг,
ти слухаєш веселі ноти музики душі.
здавалось, мало часу, щоб робити висновки такі.
та виявляється секунди-це дні, місяці і роки.
а я так і буду сидіти, і вдивлятись у фотографії.
із вуст не промовлю тобі,
що насправді відчуваю у душі.
Ти сильний і чудовий, бажаний мій.
та руки не дотронуться до рук твоїх.
Це мрії, хоча і може видумки
малої дівчинки.
Нажаль, ти не промовиш, що твоєї.
