I СНИЛОСЯ МЕНI,ЩО Я ДО ЗIР МАНДРУЮ...
ТАК ХОЧУ ЩОСЬ СКАЗАТЬ,ЩОСЬ ВIДНАЙТИ,ПОМIТИТЬ,
УСIХ,КОГО ЗУСТРIНУ-ВСIХ СЛОВОМ ЗАЧАРУЮ!
I ВIРШI ДАРУВАТИМУ,МОВ ПОЛЬОВIЇ КВIТИ:
ОСЬ НIБИ Я ВЕСНА...В СBОЇМ МАЛЕНЬКIМ ЦАРСТВI
ПРОБУДЖУЮ ОД СНУ СПУСТОШЕНI ДУМКИ,
IЗ НИМИ ОБІЙДУ,ВIДКРИЮ ВСI МИТАРСТВА,
ВДИХНУ ЖИТТЯ,НАПОВНЮ СЛОВОМ ЇХ НА ВСI BIКИ!
А ДАЛI-Я ЗЕМЛЯ...А ДУМИ МОЇ-ЗЕРНА...
I СХОДЯТЬ,БАЧ,САМI:НIХТО НЕ СIЄ ЇХ,
РОЗКАЖУТЬ-ЩО БУДЕ I ЩО БУЛО,ПОВЕРНУТЬ,
БО МУДРIСТЬ ПОСЯГЛИ ОД МАТIНКИ-ЗЕМЛI.
ДЕСЬ ЗНИКЛА СУЄТА.НЕМАЄ СУПЕРЕЧОК-
У ВIЧНОСТI ТАКЙ ЗНИКАЮТЬ ГЕТЬ ВОНИ.
ЛЕТЯТЬ МОЇ ВIРШI,ЯК КОНI БЕЗ ВУЗДЕЧОК,
I ЦЕЙ НЕСТРИМНИЙ ЛЕТ НIЧИМ НЕ ЗУПИНИТЬ!
