Одного разу,після ночі встанеш
Про сон,минуле,все згадаєш...
Ти зрозумієш,що кохаєш,
Але поруч дівчину іншу маєш.
Руки,погляд,брови,очі,
Ти проводиш з нею ночі,
Але розумієш,що все не те,
Що скоро це закінчиться,мине...
Не буде вже погляду очей коханих,
Не буде вже дотиків рук бажаних,
Не буде вже нічого...Баста!
Зумів ти крапку вже покласти.
Захочеш знову її поруч відчувати,
Від її кохання просто потопати,
Бути коханим і щасливим,
Бути просто її любимим.
і тут знову як удар току...-
Спогади,не чуєш тепла її притоку
І починаєш замерзати ти,
але тобі її вже не знайти.
Ти сидітимеш і думати будеш
Та її ти ніяк не забудеш,
Уявляєш,що вона не твоя
і завмирає тоді на хвильку душа.
Не вистачає повітря,-асфіксія
От і не здайснилася мрія...
Захочеш все забути,
Захочеш її ти повернути!
Захочеш повернутися,до неї підійти
Та вона не твоя,до неї не йди!
Вже чужа наречена вона,
Бо вона не твоя,вона не твоя!..
