Я у думках своїх - десь заблудилась...
Немов, по колу замкнутому йду...
Чи то від сну- ще я не пробудилась...
Що там шукаю - зовсім не збагну...
Темно:неначе -це все у тунелі...
А всі думки, мов попливли в туман...
І весь мій слід - пісок, що у пустелі...
А моя суть - це біль від тисяч ран...
Та що ж це- перехрестя на дорозі?
Чи помисли оті,десь розійшлись?
Я не лякаюсь,поки ще це в змозі...
Лиш, щоб думки мене - ніколи не зреклись!
