Хтось оди в той час все співав комунізму
"Рідній партії" вірний, з поклоном пророцьким.
А ми заслухАлись, як свою ставив "клізму",
Як брехню вимивав Володимир Висоцький.
Границі він рвав. І намулену "правду"
Викидав, ніби хвилі морські мертву рибу.
Жив, співав він сьогодні, не чекаючи завтра:
Цілий світ почуттів в його співах - хрипу.
Жартівливо і ніжно, часом з болем - все ж з вірою,
Він звертався до кожного, як надійного друга.
Знав, що коні - думки ми зупиним над прірвою,
І під силу нам буде сьогодення напруга.
Хтось гітару бере - і звучить "Скалолазочка",
А мені здавна ближчі його філософські...
ЩО б не чула, завжди до душі буду вражена...
Як ніхто ВІН сучасний - Володимир Висоцький.
Не считаю себя Высоцковедом... Но Высоцколюбом - однозначно. И каждый раз, слушая его, нахожу что=то новое... Чего раньше не расслышал. Не пережил. А потом - оп! - и слышишь... И понимаешь - переживал нечто схожее. Спасибо за хорошее посвящение. Видно, что он и для тебя - свой. Как для каждого из нас - свой Высоцкий.
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, свой!Он ведь восстал против ...Как иногда хочется восстать...нооо... Большое спасибо за интерес к моим стихам и прекрасные коменты
Я теж писав раніше... 
