Коли усерЕдину
і з серЕдини,
Коли виривається,
рветься, звільняється,
Забувається
і прощається.
Вибухає!!!
Тече через
перепони соціуму
звуками терпкИми
стоголосими
струнами
ледь торкаючись
до тих
невідомих місць,
де співають серця.
Краплями наповнюють,
переповнюють,
в океани перетворюючись,
твої натхненні мною
Життя,
дИхання кожного пальця,
Погляд з серЕдини
в серЕдину.
...не йди ще від мене...
Куди ж я подінусь
від тебе,сестро,
тепер?..
