…Солов’ї на кипарисах, місяць, озеро, пітьма,
Камінь чорний, камінь білий, вдосталь випив я вина,
Заглушили серце співи бутля вірного мого:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
Виночерпія люблю я вже не перший день і рік,
І не перший день я п’яний од зорі і до зорі,
Все ходжу і похваляюсь, що пізнав я торжество:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
Я бродяга і конурник, непутящий чоловік,
Все, чого навчився досі, все забув тепер навік
Ради мрійної усмíшки, ради наспіву цього:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
Ось іду я по могилах – до своїх товаришів,
То невже б мерців спитати про любов я не схотів?
І кричить із ями череп тайну жереба свого:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
Світло місяця гойднуло серпанкóві ручаї.
На високих кипарисах позамовкли солов’ї.
Лиш один, німий до того, заспівав, знаття б чого:
«Світ лиш сяйво лику друга, а все інше – тінь його!»
***
Пьяный дервиш
...Соловьи на кипарисах и над озером луна,
Камень черный, камень белый, много выпил я вина,
Мне вчера бутылка пела громче сердца моего:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
Виночерпия взлюбил я не сегодня, не вчера,
Не вчера и не сегодня пьяный с самого утра,
Я хожу и похваляюсь, что узнал я торжество:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
Я бродяга и трущобник, непутевый человек,
Все, чему я научился, все забыл теперь навек,
Ради розовой усмешки и напева одного:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
Вот иду я по могилам, где лежат мои друзья,
О любви спросить у мертвых неужели мне нельзя?
И кричит из ямы череп тайну гроба своего:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
Под луною всколыхнулись в дымном озере струи,
На высоких кипарисах замолчали соловьи,
Лишь один запел так громко, тот, не певший ничего:
"Мир лишь луч от лика друга, все иное - тень его!"
ID:
392104
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 13.01.2013 14:50:16
© дата внесення змiн: 02.02.2013 21:38:30
автор: *****
Вкажіть причину вашої скарги
|
