Ти не забудь блаженну мить чудову,
Коли весна вдягалась у журбу,
А ми гуляли ввечері з тобою
Під ту мелодію красиву, та сумну...
Ти не забудь весняні передзвони
І шепіт трав, і музику дощів!
І зорепад, що вигравали зорі,
І ті слова. що місяць шепотів.
О, не забудь що говорила осінь,
Що нам співала ніжно та весна.
- У серці моїм завжди буде просінь!
- А у моїм завжди буде зима...
І час минув, і розлилися ріки,
І все минуло - ось таке життя!
Та не забудь блаженну мить чудову
І дзвін весни, і музику буття!
