Чверть століття офіційно визнана, як живуча на землі і проживаюча в Україні. В паспорті значуся як ПІБ… А ще мені присвоєно ннномер…, номер і місце прописки (кріплення, прикріплення чи закріпачення), а ще вказують мою змінну стать (алілуя науково-медичному прогресу!). Дивина і годі: виходить, що найнеобхідніша довідка – це інфо про зримий БІОМАТЕРІАЛ (!!!) Овва!
А як же місце прописки ДУШІ?
Чи тіло робить діло, а влада кайдани (кляті …фоби!)?
Розповідають, що колись «божа подоба» могла вказати у пунктику папірця вседержавного та інтернаціонального значення місце прописки свого розуму, своєї ідеї, своєї душі, і називався той пунктик – НАЦІОНАЛЬНІСТЬ! Історія, бувальщина, легенда…уже.
Яскраво-бордова історія із солонувато-металічним присмаком. Бо ж за ту національність мордували тіло (заповідники імені Миколи, Петра, Катерини, Леніна, Сталіна, Берії, Хрущова, Брежнєва) і нищили покоління, та так зграбно, що з мозку (на дідька біомасі теребити звивини?!) витравили пам'ять про національну честь, національну гідність, національну ідею…, замінивши їх словом-графою – ГРОМАДЯНСТВО.
Консенсусу між націоналізмом і манкуртизмом досягнуто: нині ми мусимо любити територію як своє місце, а не націю як свою кров (чи стане лев моржем, народившись в Арктиці?).
От і почали писати, хто яку більше любить… Але тут таки поставили прокрустове ложе: любити офіційно можна лише одне місце, бо два – то забагато, а три – неприродно! От тобі й демократія: пропискою душі не цікавляться, а місце тіла їм важливе. Отак виникла демократична свобода вибору забувати свій рід і душу (виписка душі = прописка раба!).
Лиш не закидайте, що патріотизм не гірш за націоналізм, що останнє більмом на оці людей і лякає своїм -ізмом… Тьху! (тричі через плече).
Тіло моє заразом з душею любить усю матінку-землю: від білих ведмедів до царських пінгвінів, від кенгуру до бджіл-убивць; від рукотворної краси Праги до джунглів Амазонки. Я – ко-смо-по-літ!!! Люблю народи усі і поважаю держави усі.
АЛЕ !!!
Свою кров проливати буду ЛИШЕ за права і свободи своєї нації, і байдуже, у якій частині Земної кулі вона кликатиме на боротьбу! Я донька своїх батьків, незалежно від того, де вони мене родили і коли! Бо в мені КРОВ предків, а не прикордонна пилюга; в мені МОВА матері, а не політичних лозунгів; в мені ВОЛЯ степу і НЕСКОРЕННІСТЬ гір, а не рабська смиренність забійної маси; в мені ДУША УКРАЇНИ!
А це значить єдине:
Я – українка! Моя прописка душі – українська нація! Я – український націоналіст, я – український націолюб! Бо і життя і смерть присвячую УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІЇ!
Я ЗА необмежений територіальний патріотиз-громадянство (любов до землі і Землі), але ПРОТИ бездушності у паспортних графах! Не хочу, аби тіло моє розглядали окремо від серця (Слава Україні! Слава нації!)
ПеСе: Бог дав вибір і правила, але не дав поводирів. От усяка нехристь і прагне зайняти вакансію. АЛЕ вибір робиш ти: ВИписка чи ПРОписка душі?
Цікаво та змістовно, примушує замислитися.
"От тобі й демократія: пропискою душі не цікавляться, а місце тіла їм важливе." - все просто, клятий матеріалізм, від "тіла" собі особисто прагнуть мати максимум користь та бояться отримати шкоду от і контролюють
nadionchik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, о мій екс-шеф, за підтримку А от те, що це коментар від творчого мужчини - надихає на нові звершення))
А от те, що це коментар від творчого мужчини - надихає на нові звершення)) 
