Зайшовши в серце бібліотеки, я неабияк здивувався. На високих стелажах стояли різноманітні каструльки, чашечки, пляшки, сковорідки та всіляке інше кухонне приладдя. Найбільше мене здивувала безмірна кількість коробок, розмальованих і розписаних, з якимись світлинами. Коробки схожі на ті, в яких досить часто в супермаркетах продають вівсяні пластівці.
Поки я розглядав оту дивизну, уподібнивши очі двом великим блюдцям, які стояли неподалік на стелажі, раптиово з'явився низенький чоловічок із довгими рудими вусами, примруженими усміхненими очицями, в білому поварському халаті з фартухом на поясі і ковпаком на голові.
— Бонжур, мсьє! Що бажаєте? Золя, Бодлер, Рембо? Може вина? Дідро старої витримки, Вельбек зі свіжого! М-м! — чоловічок в уніформі стрибав довкола мене, як м’ячик, щось випитував із ледь помітним акцентом, який у нього то з'являвся, то несподівано зникав.
— Е-е, а піца у вас є?.. — зрадів я, як радіє голодний, коли йому пропонують поїсти.
— Піца? Оу! Є! Умберто Еко! Давати? Мсьє будуть їсти? — випитував чоловічок.
Здавалось, він не може сказати жодного слова без отого карколомного гачка, що висить над німою крапкою.
— Еко? То що, назва піци? — поцікавився я, уявивши при слові «Еко» щось екологічно чисте, як то кажуть, без ГМО.
— Но-но, мсьє! — завертів маленькою головою чоловічок, узявши з полички велику пачку із зображенням вусато-бородатого дядечка зі здоровенними професорськими окулярами на носі. Розкрив пачку і висипав у невеличку каструльку її вміст. Як я здивувався, коли побачив, що з неї висипаються звичайнісінькі букви!
Щось вдоволено помуркотівши собі під ніс, чоловічок помішав те, що було в каструльці, і подав мені.
— Вуаля! — викрикнув він, аж його примружені очиці затанцювали канкан.
Я заглянув усередину посудини і побачив там… справжнісіньку піцу, на якій було написано «Ім’я рози».
«О-о! Ще й зі спеціями!» — подумав я.
— Їште, їште! Бон апеті! — вигукнув чоловічок і пострибав кудись, раптово зникнувши, ніби провалився крізь землю.
Зачувши смачнющі аромати піци, не довго думаючи, я почав наминати гарячу страву. М-м! Як цікаво й захоплююче вона їсться! Просто інтригуюче! Раптом я натрапив на миш’як, яким, подейкують, отруївся монах, читаючи Арістотелеву «Поетику».
«Може не їсти? — задумався я. — Бо буде, як з тим монахом!»
Проте все з’їлося дуже швидко, непомітно. Аж пальчики облизав!
Раптом до мене звідкись пристрибав маленький чоловічок і знову почав підвішувати мене гачечками з крапками.
— Вау! Вже зіли? Так швидко? Смачно? Ого-го! Бачу, бачу, що смачно! Що ще бажаєте? Платон, Кант, Декарт?
Зрозумівши, в чому річ, я відповів:
— Ні-ні! Я вже ситий! Та й це трохи заважко для мого шлунка!
— Може бажаєте чогось випити? — запропонував чоловічок.
— Авжеж! — зрадів я. — Пива, якщо можна!
— Мона! Мона! — застрибав чоловічок. — Яке? Белль, Манн, Чапек, Ремарк?..
— Давайте Ремарка! — відповів я.
Через декілька секунд я насолоджувався приємним смаком хмільного напою в компанії трьох товаришів.
— А тепер, — сказав чоловічок, узявши мене за руку після того, як я допив пиво, — десерт!
Він завів мене в сусідню кімнату, на дверях якої красувалась табличка «Поезія».
— Але! Одна умова! Тут Ви вибираєте і готуєте для себе те, що захочете, мсьє! І все самі, самі! Гаразд, змушений Вас покинути! Бон апеті, мсьє!
Чоловічок заусміхався і пострибав геть, кудись у свій, нікому невідомий, світ, полишивши мене наодинці з коробками, вщерть наповненими буквами. Не довго думаючи, я взявся за діло. Ніколи б не зміг подумати, що самому готувати так цікаво! Це набагато смачніше і цікавіше, ніж потім усе це їсти.
Готую десерт. Беру зелену коробку з листям трави. Дві мавпи Брейгеля допомагають із приготуванням. Після цього мене чекає весняне бенкетування в персиковому саду з другом Лі Бо, братом Ду Фу та їхнім родичем Мацуо Басьо, який частує мінітіатюрними смаколиками. Мілош поневолює розум. Пристойніше було би не жити. Час для променаду мостом Мірабо, слухаючи музику сонячних кларнет.
З бібліотеки я вийшов по-справжньому ситим.
ID:
379606
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.11.2012 21:38:53
© дата внесення змiн: 22.10.2015 17:01:24
автор: Ноїв Ковчег
Вкажіть причину вашої скарги
|
