Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліоліна: Я в осені в полоні - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя любочка згадала про мене. Ти - маленька пташечка.
Тамара Шкіндер, 25.10.2012 - 21:07
Так красиво, динамічно...А пахне так полинно,Так пахне хризантемно! Ця осінь знає, певно, Мою любов шалену. Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
яскрава осінь надихає хоча б на написання віршів - скоро дощі, холод...
Наталя Данилюк, 24.10.2012 - 15:59
Я – в осені в полоні.І китиці червоні Насипала калина, А пахне так полинно, Так пахне хризантемно!- Такий трепетний і затишний той полон осінній... Ніжно. Вірш-легкий,як пісня. Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо осінь зараз така чарівна й затишна, як пісня, що в голові так і крутяться словаДууууже вдячна, мила Наталочка! яка гарнюся тут дівчинка Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
осінь ще така яскрава і тепла - надихає Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Планувала написати в вигляді народної пісеньки. та з"їхала знову на почуття...Дякую, Надя Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цікаво, якби не було такої неперевершеної дами, як надія, чим би ми жили? Дякую, люба Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У цьому житті ніколи ні в чому не можна бути впевненому...
Олександр ПЕЧОРА, 24.10.2012 - 10:47
В осені в полоні - хорошо, а в полоні, в обіймах коханого... Бажаю лірики ще більше!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не знаю щодо іншого, а лірики в організмі вистачає
Вразлива, 24.10.2012 - 10:09
Почуттю кохання всі віки підвладні, і в пору осінню яскраву,охристу мрієм шаленієм- метелик в долоні,уважай не стисни!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
почуття кохання таке ж крихке - боїшся, як метелика, роздушити невірним руком, словом чи вагою впавшого листочка...
|
|
|