Тобі приходили колись, листи від розума до серця?
Напевно і не раз, а може й навпаки - ніколи.
А ти колись ішов по вулиці один, так одиноко...
Мабуть ішов чи біг, а може й не ходив ніколи?
Ти бачив сльози на очах, що так кохали вірно?
Чи може плакав у ночі, емоцій там безмірно...
Ти рахував вночі зірки, чи виглядав любов як сонце?
Я виглядав, це ніби сон, таке і снитись може.
Нікого я в житті і не кохав, а тут болить так гірко.
Чи може і кохав? Чому ж кохав? Кохаю!
Чому ж болить, мені не гірко!
А он летять пташки у зграї. Ти скажеш, що вони із раю.
А я то знаю... Що їм далеко ще до раю.
Дивись береза прихилилася до дуба.
То дивний знак, між ними дивна туга.
Ти то не знак? І не береза біля дуба?
Стоїть юнак, а біля нього його люба.́́́́́
