Мінорні нотки каяття присутні в кожнім слові,
То є життя. То є життя, відлуння серця болі...
Загублені в свідомості рядки, що не почуті здавна,
То є птахи. То є птахи, забуті нещодавно...
Мінливі клаптики десь в пам'яті лягли,
Що стихли зрання. Стихли зрання...
Притрушені зніяковілим пилом очі,
Що вже не бачать сік багряного життя,
То є розчарування. То є розчаруваняя...
Залиште люде, всі земні гріхи....і будьте вірні серцю...
Щоб не прогавити кохання. Щоб не прогавити солодкий смак кохання...
чуттєво
жаль, що не всі можуть бути вірними серцю
прекрасний вірш-заберу
(А чомусь не відкривається твій вірш за 1.08. Може,що назви нема? Не знаю, не можу прочитати)
Лю... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все ж я подумаю над назвою), Дякую вам, щодо серця згодна, нажаль ми не інколи не зважаємо на "голос"серця...