Печальний мій образе, ти тут зі мною
Вже довго занадто, геть зникни, щезай!
Я сльози змиваю святою водою,
А біль у серцях моїх б’є через край.
Геть, погляде смутний, як зняти цю маску?
Крізь неї так довго не бачу я світ.
Зникайте, образи, назавжди, будь ласка,
Як попіл, як дим, я благаю, летіть!
Щеміння у грудях, розвійся у часі,
В повітрі, у снах, у думках розчинись.
А спогади… Зникніть… Не зможу пробачити
Пусті обіцянки без правди, без лиць…
