Фарфорові слова розбиваються об тіло
надто дорого буде потім збирати рештки
вмикати світло, відкривати свої повіки,
роздягати північ скрипучим рухом зап'ястка
напівхолодна тінь залишиться на підлозі,
по ній ходитимуть інші такі ж запеклі істоти
скло різатиме їм ноги,
застряватиме між пальців
тобто знову чіпатиметься тіла,
шукаючи інших прострацій
ти заплатиш за фарфор завчасно,
щоб не відчувати потім провини
дорогою додому купиш мартіні,
покладеш лід у нього і на свої вени
будеш слухати біг серця,
уповільнюватимеш його ковтками
в напівхолодній кімнаті палати
з фарфоровими вікнами й дверями
