Кожне дерево щомиті оживає...
Чорний морок спускається з небес
Ти шукаєш те, чого немає
Серце груди розриває,страх воскрес
Відчуваєш кров в своїх долонях,
Твої ноги вже збиваються ущент
Ти біжиш,ти помираєш від безсоння
Ти боїшся цих примарних чорних лент
І нарешті цвіт Перунів ти знайшов,
Запалали твої очі від бажання
Ти так хотів добра,та не собі
Бо з нею навік вмре твоє кохання
Наступним ранком вдарила гроза,
І хмари розступились серед поля
Ворота Вирію з'явились,мов зоря
І тіні розчинились мов у морі...
