Хтось шукає правди від життя,
Хтось її на аркушах малює,
Хтось кричить до світу в небуття,
Та чи світ його почує?
Я бродила довго по роках,
І блудилась в дикому споко'ї,
Чи надовго засиджуся в диваках?
Чи піддамся смертному напою?
Я ж не зможу просто відійти,
Залишити все на вибір долі,
Небо світле – це лише на мить,
Небо хмуре – натира мозолі.
Хтось всю вірність вибив на гріхи,
Хтось від ліків губить свою душу,
Хтось мовчить для того, що піти
Кудись дальше, де я бути мушу.́́́