Не скорити незгодам мене
Не скорити мене тим незгодам,
Що у черзі стоять на порозі.
І не змінять всі біди погоди,
Що вже сталась на моїй дорозі.
Бач, чигають, жадаючи страти
Раби Божої, злії вампіри.
Стійте, трясця вам, стійте на варті,
Оголіте мечі та сокири.
Я біжу по дорозі, уперто
Оминаючи ями й капкани.
Я скажу тим незгодам відверто:
Та ж проваляться всі ваші плани.
Бо за обрієм сонце сідає
Над верхівками сосен мрійливих,
Бо у житі волошки чекають,
Що омиє пелюстки їх злива.
Бо зелені, як мох, очі сина , -
То мій захист на довгій дорозі.
І тягар із душі мені скине,
І утішить в печалі й тривозі
автор: Ліоліна
А ти їх усмішкою крий,
Пали душі яскравим світлом -
Аби на місці тих незгод
Весняне дерево розквітло!
Дощем умиється душа,
Вдихне повітря посвіжіле,
В волоссі сонечко сяйне,
В зіницях – небо заясніле.
Хай потиск дружньої руки
Не пустить слабкість й на хвилину,
Щоб в погляді цвіла любов –
Дивись частіше в очі сину!
А три сестри, що поруч йдуть,
Й на мить не лишать на дорозі.
Любов, Надія, Віра – тут,
Тож не тримай їх на порозі.
Дякую, дорогесенька, за таку настанову. Відкрию для трьох сестер навстіж двері - хай заходять. І до інших з ними в гості підемо. Розпочнемо весняний Марафон!
Innessanew відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарна ідея! Підтримую 
