Дивно. Вже не боляче, не рве, немає жалю, напевно відпустив… а що лишилось? Пустота, німота, безбарвність.. знову друзі, п’яні розмови, мимольотні знайомства з тупими малалєтками які думають шо вони двіжові.. відчуття деградації.. заспокоюсь тим що інший – напевно. Що потрібно жити з минулим, ну принаймні вчитись з ним жити.. це якись немов потік, ти пливеш за течією, а коли зходиш на берег, вже ніколи не будеш на тій хвилі що був.. вона попливла без тебе, її не наздогнати ніяк.. ти завжди будеш позаду, і тільки будеш здогадуватись як там «твоя хвиля»…
Все навкруги ніби чуже, не твоє, не приймає тебе… похід на ринок по нові джинси, і той вже не такий, немає з ким порадитись.. а саме гірше сам не хочеш ні з ким радитись.. свята не мають святкового настрою… дивно… ніби поїхав за кордон на пів життя.. а тепер усе чуже і незрозуміле на твої батьківщині.. повертаєшся в бар де з друзями сидів перед дискотекою.. нові бармени, офіціанти.. - ніби… вже не залицяюсь до знайомої дівчини – бармена, просто сухе «привіт».. друзі запитують – «ЯК завжди»? – не пам’ятаю що таке «як завжди».. щоб вийти з стану меланхолії намагаєшся позажигати до симпатичної дівчини.. розумієш що вже не такий маєш «підвішаний» язик.. а компліменти, якись банальний дотик до волосся – просто видавлюєш.. «ти симпатична» - челюсті просто ломить від того… а секс? Просто промовчу.. все не твоє, не те до чого звик… з пів пачки сигарет перейшов нв півтора в день.. вірші? Колись один на місяць… тепер два на день… і саме в цьому дивне те що не МАЄ ВЖЕ ЛЮБОВІ !!!!! пройшла, потунала, спалив, викинув, розтоптав, четвертував, закопав, переїхав і ще раз закопав… не скучаю… вже не жалію… пішла вона лісом.. але я не ТОЙ що був… не тим хто був до того, тим що тоді… не той, і світ не той.. чужий… я сам собі чужий…
Я МИЛИЙ, АЛЕ НЕ КРАСУНЧИК, В МЕНЕ БУВАЮТЬ ПРИЩІ, - АЛЕ Я НЕ КВАЗІМОДО… Я ОЗЛОБЛЕНИЙ , - АЛЕ НЕ ДИЯВОЛ… Я СПІВЧУВАЮ, АЛЕ Я НЕ АНГЕЛ…
Я САМ НЕ ЗНАЮ ХТО Я ЗАРАЗ……
прекрасно,Олежику, -ТИ дорослішаєш .в прямому і переносному значенні цого слова.дорослішаєш інтелегентністю ,мудрістю, внутрішнім поглядом у себе,такими безцінними рисами які властиві небагатьом молодим людям.Це виділяє тебе з-поміж інших .І буде тобі нелегко з цим жити ,АЛЕ саме це піднесе тебе до Святині,що вимагає досконалості і офіри в ім"я найвищого титулу-Людина(з великоі літери).Придивись уважніше:Всевишній готує тебе до цього.щасти Тобі .
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже Вам вдячний за такі коментарі, вони надзвичайно важливі, заставляють мене ще раз поринати у роздуми, дуже приємно що Ви читаєте мої роботи, і даєте такі змістовні і глибокі відгуки, щиро дякую
аж зачепило за живе, усміхнись на дворі весна, ти вищий цього подумай хто ти є і для чого живеш, у світі повно всього цікавого і не треба просто в один момент опускати руки, так життя заносить нас в різні барикади але ми самі творці його, просто не здавайся, стій твердо на своїх ногах і колись ти зрозумієш що таке бути щасливим і бути собою, удачі тобі твоє щастя скоро знайде тебе
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за підтримку,та я живу, стою на ногах, але інколи задумуюсь, сам собі лізу в голову і в душу, і просто розумію що дійсно ховаюсь від того, а через день - два знову починаю усміхатись, жити, сподіватись, і вірити.. і так до наступного депресняка, але все буде добре, я знаю...
.
.
