Дивно. Вже не боляче, не рве, немає жалю, напевно відпустив… а що лишилось? Пустота, німота, безбарвність.. знову друзі, п’яні розмови, мимольотні знайомства з тупими малалєтками які думають шо вони двіжові.. відчуття деградації.. заспокоюсь тим що інший – напевно. Що потрібно жити з минулим, ну принаймні вчитись з ним жити.. це якись немов потік, ти пливеш за течією, а коли зходиш на берег, вже ніколи не будеш на тій хвилі що був.. вона попливла без тебе, її не наздогнати ніяк.. ти завжди будеш позаду, і тільки будеш здогадуватись як там «твоя хвиля»…
Все навкруги ніби чуже, не твоє, не приймає тебе… похід на ринок по нові джинси, і той вже не такий, немає з ким порадитись.. а саме гірше сам не хочеш ні з ким радитись.. свята не мають святкового настрою… дивно… ніби поїхав за кордон на пів життя.. а тепер усе чуже і незрозуміле на твої батьківщині.. повертаєшся в бар де з друзями сидів перед дискотекою.. нові бармени, офіціанти.. - ніби… вже не залицяюсь до знайомої дівчини – бармена, просто сухе «привіт».. друзі запитують – «ЯК завжди»? – не пам’ятаю що таке «як завжди».. щоб вийти з стану меланхолії намагаєшся позажигати до симпатичної дівчини.. розумієш що вже не такий маєш «підвішаний» язик.. а компліменти, якись банальний дотик до волосся – просто видавлюєш.. «ти симпатична» - челюсті просто ломить від того… а секс? Просто промовчу.. все не твоє, не те до чого звик… з пів пачки сигарет перейшов нв півтора в день.. вірші? Колись один на місяць… тепер два на день… і саме в цьому дивне те що не МАЄ ВЖЕ ЛЮБОВІ !!!!! пройшла, потунала, спалив, викинув, розтоптав, четвертував, закопав, переїхав і ще раз закопав… не скучаю… вже не жалію… пішла вона лісом.. але я не ТОЙ що був… не тим хто був до того, тим що тоді… не той, і світ не той.. чужий… я сам собі чужий…
Я МИЛИЙ, АЛЕ НЕ КРАСУНЧИК, В МЕНЕ БУВАЮТЬ ПРИЩІ, - АЛЕ Я НЕ КВАЗІМОДО… Я ОЗЛОБЛЕНИЙ , - АЛЕ НЕ ДИЯВОЛ… Я СПІВЧУВАЮ, АЛЕ Я НЕ АНГЕЛ…
Я САМ НЕ ЗНАЮ ХТО Я ЗАРАЗ……
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325766
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2012
автор: oleg lytvin