Колись один мудрець мені сказав,
Що в королівстві тому є моє кохання
А що і як він вже не знав
Він лиш сказав:"Шукай це знання"
І я пішов, по світу йшов
Я мандрував, хотів кохати
І ось в чарівне королівство я зайшов
"Невже ось тут я сподівався це пізнати?"
І день, і два , та й місяці
Та і роки уже спливають
І я уже й забув про ці
Слова старого, що літають
Та якось раз в погожий день
Весна це вже була чи літо
Гуляючи по парку десь
Побачив я зав'ялі квіти
А поряд дівчину одну
Чарівну, світлу, із золотим волосям
Але доволі вже сумну
Побачив і її зелені очі
Побачив всю красу, її вуста
І погляд цей чаруючий, прекрасний
А в серці залунало : "Це вона,
Це та котра прийшла із казки
І ось вона - тримай, піймай
Своє ти щастя, що тебе тримає?
Та і ім'я її спитай
Можливо це вона тебе чекає?"
І я пізнав, її пізнав
Пізнав, що вона бачить від життя
І зрозумів, що покохав
Без неї це вже не буття
Але поглянь-мо правді в очі
Ти тут принцеса,а я всього-то мандрівник
А принцем стать твоїм, це інша п'єса
Я спробую, але я ще не зміг
Його чекаєш тут і квіти,
ти принца цього, що на білому коні,
Для нього вже зав'яли, що робити?
Даруй хоча б одну тепер мені
Хоча би "Так" або ж "Можливо"
ти прошепчи мені й повір
І трапиться тоді це диво
Дістану я тоді цих гір
Ти завжди будеш першою з принцес
Кохання не зникає - воно назавжди
Шкода, що ти не бачиш всіх моїх чудес
Ну що ж я мандрівник, я маю йти
І сповідь цю - ти зачекай!
Прошу не викидай ти на смітник
Прошу мене ти пам'ятай
Я повернусь - я ще не зник
Я повернуся принцем - обіцяю
Якщо мені ще пощастить
Я сподіваюсь, я тебе кохаю!
Нехай це чує небо та весь білий світ
*1 липня 2010*
