ах, як багато в цьому світі сірих та твердих жінок схожих на каміння від яких віє прохолодою,
і як мало тих -
котрі мають теплу та ніжну душу немов хліб.
біг... назустріч поїзду,
колеса струнами рельсів
твір музичний писали
водоспадом аккорди вливалися в тіло -
але вже без духу -
дух -
як та хмара ж здійнявся під небо...
за чорним круглим столом сиділи ворожбити та не лякались;
ящірка розтанула в темряві,
сонце схоже на місяць,
а місяць не схожий на себе,
і вітер згасає повільно
і варта без зброї
вагітна без тями
занедбаний стогне;
народ на вигнанні
немов ті отари
захоплені в полон.
Тайрам - йому ймення.
правда - сьогодні,
а завтра вже сором,
а згадка відтята - як голова,
що покотилася повз багатоповерхові будинки, скликаючи натовп.
посходилися темні, мовчазні, з вогняними очима
і поглядом вперлись -
і місця не має від них де сховатись,
хіба-що не спати,
але очі відкриті,
а ті не зникають.-
це шлях, яким може пройти справжній воїн.-
шепоче Радник, який ніколи не зрадить.-
він завжди із тим,
хто знання шукає
і з спокоєм ходить
чи навіть літає,-
або ж взагалі Він відсутній.
для когось - важливо,
для інших - це вада
ніс, вухо, галуззя на уламках залишків скелі на небі
лист на останньому дереві
останньому дереву
жінка в червоному
в чорному
в білому -
стоп!
знову в чорному кішка пробігла,
а в темній кімнаті
під білим простирадлом
посміхається мрець, говорячи:
- таки не з'їли.
і знову породила,
а ім'я йому нарекли...
і їх шукали та не знайшли,
а знайшли інших та вбили
земля ж була як величезна квітка під ногами,
лише квітка;
глибоко копають ті, кого там звуть мурмолонами
вони чомусь також невеселі,
мабуть через те, що невчасно з'явився,
а можливо вони не посміхаються й зовсім;
земля обернулася в попіл...
навіщо шукати довший шлях ніж той, що був раніше?
мамо!
весняні бруньки розпустилися
і сонце сховалось за хмарой
і ліс затягнувся дощами
і поле
і жінка у полі
і одяг як прапор.
ось так вам!
нехай вас!
так він же не з нами!
і йду я не з ними
і ангол із храму
виходить із тіла
немов з домовини;
і коли не будуть про нього згадувати -
він з'явиться...
думка розтанула та горобцем сіла на плече;
що я, як власне не супутник свого власного тіла?
причому тут комунізм,
коли зірки з'являються в небі -
Його думки космічні?
Варфоломей - збудися!-
говорить ліс вночі,
дзвенить струмком,
вертається дух в тіло -
шурхіт.
екстремума знаходить своє відображення
вплив
вилив,
прийшов в цей світ для того,
аби отримати те, завдяки чому залишу війни та кохання за зачиненими дверима,
ключ від яких є відсутнім у всіх, окрім Батька, завдяки якому я знаходжуся тут;
і зраділи вони та попадали обличчям до землі,
а вітер вщух
і настала тиша,
неначе мовчазні очі маленького крокодильця.
небесні два світила креслять на блакитному аркуші неба фігури вищого пілотажу.
секс псує взаємовідносини
і знайшлися таки ті,
хто відповів мовчанням;
найвродливіша жінка без розуму -
всеодно, що найкрасивіший гриб в нутрощах якого копошиться гробак.
темна кімната
стіл
півсклянки
кнопка
вхід
та файл Quo Vadis -
кнопка:
темний напій душу губить
сльози зводять до Satanas
лише з...
лише зн...-
лише це туди провадить -
там, лише де все та спокій,
там, лише де час - відсутність,
там, лише де межі - жарти,
там навколо все ти разом -
всі життя там - сон у тілі,
та вся дійсність -
тут як мара,
смерть - дорога,
тіло - винахід щоб жити,
щоб отримати тут знання -
шлях у темряві що вкажуть,
аби те, чим є ти завжди -
увійшов з будинка часу -
з небуття б ввійшов у вічність,
звідки шлях відкрити вмієш будь-куди якщо для тебе є у цьому необхідність.
кнопка:
сокіл, що літає в небі -
над землею він кружляє,
очі дивляться на землю,
на людей, ліса та гори,
люди ходять в одяг які згорнулись тілом,
в одяг,
який вони скидають, щоб з'єднатися з природою,
щоб відчути,
як свідомість вийде з тіла -
стане вітром,
стане деревом зеленим,
океаном,
днем та ніччю,
стане соколом під небом, що кружляє понад хмарою -
погляд інший ніж в людини,
світ сприймається як інший,
як не той, що був у тілі -
одяг скинуло що в трави,
крила б'ють потужний вітер,
вітер входить в тіло птаха,
стає вітром та свідомість,
стає всім, що є під небом,
на землі та всіх сузір'ях,
що утворені Всевишнім -
Тим,
створив хто весь цей всесвіт,
всі думки, життя у часі,
простір, виміри та розум,
що зерном упав у землю,
аби стати плодом сили,
аби він долинув туди -
де знаходиться він зараз,
як та крапля, що у море входить шляхом власним знання,
кнопка
вхід -
і знову дійсність,
що є сном на час, а далі -
вхід у світ, що поруч з нами,
там де є можливість знати як ввійти у вічність-спокій...
ID:
316803
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 25.02.2012 16:58:47
© дата внесення змiн: 25.02.2012 16:58:47
автор: Якомула
Вкажіть причину вашої скарги
|