А я любила...чесно...я любила.
Та ти байдуже ставився до мене.
І я розбила...стосунки наші, всі розбила.
А ти забув, і навіть не згадав про мене.
Неможу зрозуміти тільки одного,
Навіщо прив`язав мене до себе?
Та ж міг найти собі ти будь-кого.
Нерозумію, чому дзвонив й писав до мене?
Хотів погратись з почуттями?
Ну що ж...вітаю, тобі вдалось.
Залишилась любов - до тата і мами,
А те, що ти кохав...мені здалось.
Та знаю, зустрінемось колись з тобою,
Згадаєш ти мою любов до тебе.
Ну поговоримо ми з тобою,
Я нагадаю твоє ставлення до себе.
Ти зрозумієш біль мою тодішню...
Розчарування, сльози і печаль.
Мені розкажеш про свою колишню...
Яка сердечко твоє розбила вкрай.
Вернути все можливо схочеш...
А я скажу:"Ти милий вибачай!
Та цього зробити ти не зможеш.
Тебе вже не кохаю, вибачай.
Зустріла я, однго хлопчину.
Він мене кохає й я його.
Цінує він - кожну хвилину,
Яку провела з ним...кохаю я його."
Можливо, мене ти зрозумієш,
І на прощання скажеш:"Прощавай!
Сподіваюсь...мене ти незабудеш,
Бо ж я то точно не забуду. Мене ти вибачай."
І розійдемось ми по різних сторонах....
Але...це лиш здогадки.
Що на душі у мене,
Ти й не маєш гадки.
Та дещо ти так і не зрозумів,
Що у коханні двоє є, а не один.
І в певнена - не оцінив,
Моїх проплаканих отих годин...