Що скаже вітер витерши сльозу,
Піднявши комір у пальто осіннім?
Він здує пил з життя і куражу
І не підкаже в чому є спасіння.
Спасіння де від ласих оченят,
Від можновладців, що керують світом?
Чому кривляються, як в клітці мавпеня
І на чужі курорти їдуть літом?
Чи жде хтось подаяння від руки,
Що лише ляпаси дарує безкоштовно?
І в душах ми ті ж самі кріпаки,
Віки нас не змінили безумовно.
Що допоможе нам піднятися з багна?
Чи є опора для простого люду?
Лиш віра на плаву трима човна.
Без неї України вже не буде.
