Я не можу розправити крила,
Я не можу злетіти у вись.
Хоч як сильно я б цього хотіла,
Все одно я падаю вниз.
Знов кайдани на мене вдягає
Моє сіре, буденне життя.
До небес мене знов не пускає
Моя сіра, звичайна душа.
Кожен день дуже схожий на вчора,
Такий тихий, нещасний, блідий.
Як приборкати це моє горе?
Чого голос мій ніби німий?
Я так хочу змінити щось в світі,
Щось залишити по собі,
Та здається буденності миті
Назавжди у моєму житті!
Хочу скинути пута суспільства
І грошей огидне ярмо,
Стерти з пам’яті зло і насильство,
Хоча жити так всім не дано.
я вірю..що в Вашому житті зявиться та людина..ні, САМЕ та- людина яка піднесе Вас в вись,і Ви будете літати,і відірве від буденності я взнавала гарний вірш
ks відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно...такі теплі побажання...Дякуууууую!!!
Дякую, що читаєте!!!!!!!
я взнавала 
гарний вірш 
