Джурчить вода у струмочку
Частинки повітря, думки,
Мов живі до нас голосочки
Нескінченних кличуть в віки.
Сухим "послідовність" колись
Порожньо їх черствий назвав,
Із кашлем думки пролились...
"Нескінченна" ще різко додав.
Але хіба ж то в двох словах
Чи в епсілон позначеннях
Прийняти чудо збіжності змогла б
Свідомість світобачення?
Хіба в чужім шуканні N
Для кожної величини малої,
Було як сонячний проміньчик б'є
Неперервно в руки гріє, й над рукою?
Та й протікання річечки в долині
Нерозривна та солодка пісня там
Відстані під модулем не рівні
Де різниця в нервіності плута́...
І так розривається душа мені
І часом як же обох їх шкода,
Як одних обрекли на забуття ще в ім'ї,
А іншим Красою життя небуя,
Красою, що десь в упередженнях...
