Нічого зайвого в твоїх обіймах.
Мабуть, я заберу їх із собою,
Коли нарешті, вигравши всі війни,
Засну назавжди, приспана зимою.
Якби я була сонцем, знала б точно,
Як слід упасти, щоб в твоїх руках
Спинитися в падінні остаточно…
Отак тримати в просторах й віках.
Та я засну, невчасна і розбита, –
Одвічний холод сутінкових міст
Заповз у душу й кинув недопиту.
Гірчить той залишковий вміст…
На пам'ять залиши примарний дотик!
Дарма молилася на тебе, мов святого –
Безсмертний тимчасово… Ну а доти,
В твоїх обіймах зайвого нічого…
На пам'ять залиши примарний дотик!
Дарма молилася на тебе, мов святого –
Безсмертний тимчасово… Ну а доти,
В твоїх обіймах зайвого нічого…---------незбагненна краса!!!
Ilsa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ilsa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Переглянь жанри, до яких тут можна віднести вірші... Хто ж винен, що потребу в людині звикли узагальнювати словом "кохання"? Це просто ярлик (чи щось на зразок). Не зважай...
Не моя тема також. Ти ж знаєш... Навіяно піснею. Просто слухай...
I'm so tired of being here
Suppressed by all of my childish fears
And I've held your hand through all of these years
But you still have all of me