Нічого зайвого в твоїх обіймах.
Мабуть, я заберу їх із собою,
Коли нарешті, вигравши всі війни,
Засну назавжди, приспана зимою.
Якби я була сонцем, знала б точно,
Як слід упасти, щоб в твоїх руках
Спинитися в падінні остаточно…
Отак тримати в просторах й віках.
Та я засну, невчасна і розбита, –
Одвічний холод сутінкових міст
Заповз у душу й кинув недопиту.
Гірчить той залишковий вміст…
На пам'ять залиши примарний дотик!
Дарма молилася на тебе, мов святого –
Безсмертний тимчасово… Ну а доти,
В твоїх обіймах зайвого нічого…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2011
автор: Ilsa