Все це було, а чи тільки здалося
Нам, у міжчассі загубленим двом:
Грала на арфі рапсодію осінь
У переході між завтра і сном.
Миті монетами падали долі –
Квапились геть перехожі-думки.
Тільки вітрисько - розхристана воля
Весь розчинився у звуках легких
Та кілька зíрок, загублених літом,
Тихо горнули проміння до струн.
Чисту мелодію, в ніч перелиту,
Ми смакували сп’янілістю дум.
Раптом земне і небесне злилóся.
Що ж це було?..
Просто музика й осінь.
Забрела в Вашу творчість,
як в траву - по коліна,
і бреду, аж захоплює дух.
Я не можу поставити 5 -
на відмінно!
Якось мілко іріже мій слух.
Рідне слово у Вас,
що перлинки на низці,
порівняння - кришталь у руці.
Вам вклоняюсь сьогодні
низенєчко-низько,
за прекрасні рядочки оці.
olesyav відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наче подих весняного вітру,
Наче краплі живої води,
Ваше слово - душевна утіха,
Розквітають від нього сади
У пустелі сумного безмов'я
Із каміння сухих марнофраз.
Так зростають оази любові
З доброслів'я-
для мене й для Вас!
