Йобані стереотипи! Вибачаюсь, звичайно, перед вразливим читачем, але зараз кажу (точніше пишу) що думаю. А думаю трохи нецензурно. Вбила б тих, хто ці стереотипи створюють. А інші вірять, бо самі під данні визначення не підпадають. І радіють, дурні, що вони нормальні. У зв'язку з цим - оповіданнячко.
***
Ельдар сидів у своїй улюбленій кафешці, коли туди зайшло двоє молодих людей - хлопець і дівчина. Хлопець мав довге волосся нижче плечей, пірсинг брови, тонелі у вухах і татуйовані руки. Одягнений був у вузькі чорні штанці й футболку з надписом "Ария" (ммм... мрія автора :Р). Збоку теліпалися різної довжини і товщини цепки. Дівчина теж мала дещо незвичайний вигляд. Світлі дреди на кінчиках були пофарбовані у всі кольори веселки, пікантності образу додавали "кєди-цепі" (що стосується стального кастету в рюкзаці - не знаю, не обшукувала). З-під майки на плечі виглядало кольорове татуювання.
"І як їм не шкода таке з собою робити", - подумав Ельдар. З самого дитинства він твердо знав, що мають намір себе виділити лише ті, кому більше похвалитися нічим. Неосвічені і схибнуті. І дурні, як двері. А ще, їх не беруть ні на яку роботу і вони не отримують грошей.На яке бабло вони роблять собі страшенно дорогі нині тату, ціною 400грн розміром з коробку для сірників, історія замовчує. Про це йому батьки не розповідали. Казали тільки, що такого робити не можна, а то батьківських грошей ні копійки не отримаєш. А Едя і не хотів. Бо і сам вважав це дурістю.
У Ельдара була власна компанія, щедро подарована батьком, машина, куплена за власні кошти і квартира в центрі міста. А ще, колекція рожевих сорочок і сірих галстуків. І білявка-секретарша, яка ніяк не могла зрозуміти, чому при всіх її стараннях за три роки роботи, шеф ще ніразу з нею не переспав - вона ж-бо так старалася (с кожним днем спідниці ставали коротшими, нігті довшими, та результату це не приносило).
Єдине, що на той момент хвилювало Ельдара, було поступове зниження рейтингів компанії. Над шляхами подолання тимчасової кризи Едя вже майже місяць ламав голову.
Того ранку він, як завжди, сидів у своєму офісі й пив каву з ромом (секретарша старалася), коли телефон на його столі дрібно задзеленчав (Едя ледь каву на випрані штанці з переляку не вилив)
- Доброго дня, Ельдаре Олеговичу, - зазвучав приємний жіночий голос, - Мене звати Тея Олександрова. Я представник обласного благодійного фонду.
- Доброго дня. Чим можу допомогти?
- Маю для вас пропозицію, - сказала дівчина по той бік дроту (чимось мені цей український варіант “на другом конце провода” в’язницю нагадує, але хай буде), - якщо я не помиляюсь, зайвий піар вашій компанії заважати не буде?
- Ну, піар зайвим не буває, - спробував пожартувати Едя.
- Тоді, думаю, ви не будете проти зустрітися й обговорити подробиці
За пів години Ель дар вже сидів у затишному кафе й чекав на Тею. Він уявляв високу, струнку й упевнену в собі бізнес-вуменв сексуальних окулярах, тож навіть не звернув уваги на дівчину, що увійшла до кафе.
- Доброго дня, ви Ельдар? – пролунало поруч.
Едя підвів очі й побачив біля свого столику милу дівчину з дредами, кольору райдуги. Дівча протянуло руку з короткими чорними нігтикамиі сказало:
- А я Тея, приємно познайомитись.
Ель дар розгублено потис її руку.
- Здивовані? – дівчинку така реакція навіть не здивувала.
- Чесно кажучи, так. Я вас трохи іншою уявляв.
- Сподіваюсь, це не відзначиться на нашому співробітництві, - посміхнулася вона.
Як виявилося, фонд, де працювала Тея надавав фінансову допомогу лікарням та хворим і заохочував до благочинної діяльності масштабні фірми й компанії. Дівчина запропонувала Ель дарові співробітництво в обмін на безкоштовну рекламу – статті в місцевих газетах про діяльність компанії. Едя пообіцяв подумати й порадитись з співробітниками і зателефонувати, коли буле готовим повідомити рішення.
Наступного дня екстрена нарада, зібрана Едею, вирішила прийняти пропозицію благодійного фонду. Увечері, після наради, хлопець набрав номер телефону Теї.
- Добрий вечір, Ельдаре, - взяла слухавку дівчина.
- Привіт, не проти, якщо перейдемо на ти? – відповів Ельдар (хм... фліртувати
почав :))
- Звісно ні. То що, вирішили?
- Так, ми готові повідомити своє рішення.
- Пропоную зустрітися неформальних обставинах і все обговорити.
- Добре. Де і коли?
- За дві години в клубі “Дим”, це на вулиці Лермонтова.
- Домовились.
До клубу Ель дар їхав з побоюваннями. “Дим” був відомим місцем проведення рок-концертів й “гніздом неформалів”. Не дивно, що Тея запропонувала зустрітися саме там, але Ель дар не був упевненим, що відчуватиме себе достатньо комфортно. Зайшовши до зали, хлопець зайняв столик в кутку й замовив собі кави. Тея затримувалась. Раптом світло в залі вимкнули і на сцену вийшов гурт. Едя здивовано впізнав у вокалістці дівчинку з веселковими дредами. Гурт грав щось голосне і малозрозуміле, молодь під сценою мотляла патлами, але найдивнішим було те, що Ель дару це подобалось. Він насолоджувався голосом Теї, майстерними соло на гітарі юнака, якого колись бачив разом з Теєю та загальною атмосферою творчого хаосу.
Після концерту дівчина відшукала його та підійшла до столику:
- Ну то що, підписуємо угоду? – запитала вона.
- Підписуємо... Слухай, а ти крута!
- Невже концерт сподобався?
- Не повіриш, дуже.
- Ти прихований рокер? – засміялась Тея, - А давай укладемо парі, - раптом запропонувала вона.
- ?
- Якщо рейтинги твоєї компанії зростуть втирчі, ти зробиш пірсинг. Тобі пасуватиме, - хитро примружила очі вона.
- Втричі? Ти жартуєш? Таке не можливо!
- Б’ємося об заклад?
- Так! – вигукнув Ельдар.
За місяць у Ельдара з’явилася сережка у вусі, а рожеві сорочки відправилися на смітник.
P.S. Хеппі-енд. Навіть сама від себе не очікувала. Тож радійте за хлопчика. Він виявився готовим змінюватися. А ви?
ID:
295812
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.11.2011 11:06:30
© дата внесення змiн: 25.11.2011 11:06:30
автор: Mellow Onset
Вкажіть причину вашої скарги
|
)
