Довіра, ніжність, повага - я не нехтувала усім цим, мало
думаючи про пристасть. Така відсутність справжніх
почуттів здавалась мені найприйнятнішим способом
існуваненя. Жити, в кінці кінців, означало влаштовуватись
якось так, аби бути максимально задоволеним. Але й це не
так вже й легко.
Франсуаза Саган ( "Здравствуй, грусть" )
Я хочу тебе кохати. Та, вибач, на жаль, не можу.
Його не спочину звати. Я ляжу на зради ложе.
Без нього не здатна жити. Потрібні мені ці очі.
Не зможеш мені простити у муках безсонні ночі.
Шепочу ім'я рідненьке, коли ти мене цілуєш.
О Господи! Дорогенький, невже ти цього не чуєш?
Присвячую йому вірші! Для нього усе, що маю!
Мабуть, перспективи гірші. Приречена. Все ж чекаю,
Що зглянеться наді мною, прийме почуття на віру.
А зараз перед тобою розігрую скромну діву.
