Чому так холодно мені?
Чому невтішно на душі?
Скажи, коханий мій, скажи,
Зміни, думки мої, зміни.
Ти в темне небо подивись:
Місяць хмарами оповивсь,
А жовтень, тим дощам скоривсь,
В душі від того туга й злість.
Ти, обійми мене, обігрій,
Зніми з терпких вуст моїх іній
Та й зацілуй до нестями їх
Й розтануть вони в губах твоїх.
І зіллємся ми в одну ріку,
Безбережну й п'янку... До віку
Й осінь промайне, мов сіра тінь,
Повз пристрасть любовних сновидінь.
Не спіймає вічності, мить,
Бо вже все пройшло й не болить...
Я чую твій дух і порух
В мені... Жар від кохання, ух!
Пронизує наскрізь тіло,
Вогнем запалахкотіло,
Сяйнуло мільйон блискавок...
Дай ще любові ковток...Ох!
