(Сонет. Римуються початки)
Під прахом забуття часів далеких
«Великих Карлів» подвиги тускніють.
Зі страхом никне слава кровожерів.
Їх лики в тартарі в пітьмі щезають.
Хоч й народився бідним Карло, в казці
Поліно оживив він сучкувате:
Заворушився Буратіно. Хлопчик
Колінним скрипом сповістив безсмертя.
І синові, і батькові – шаноба.
Похнюплені від ляльки веселіють.
В єдиному доходять згоди люди:
Улюбленці народні не вмирають.
Великих лики – суто прах нікчемний.
Безликих лики розганяють морок.
