Щастя, моє щастя,
Де ж то ти бродило?
Чути мені з неба - голос тихий, милий.
Щастя, моє щастя,
Шмат від заповіту
Долю не прогадуй,
А молись за мрію!
Чула я далекі обіцянки щастя
Де ж то ти бродило,
З горя до нещастя?
Де цвіло ти знову,
Дарувало днину?
Пісню де співало?
Де вірші писало?
Обіцянки щастя у вінках плелися,
Розквітали горем,
Відспівали птиці...
Щастя, моє щастя
Завело в діброву.
Не знайду себе я,
Де шукати знову?
Покажи дорогу,
Доведи до себе,
Розказало щастя про степи далекі.
Де немає броду,
Де панує щастя,
Де думки правдиві доведуть до пастки.
Розкажи сценарій, де печальна осінь,
Що немає фарби для її волосся.
І єдина нічка посидить зі мною
Подарує зорі,
І розкаже думи, як туман леліє непохитні гори.
Як вмиває спеку льодяна дощиця,
Як лоскочуть роси молоду травицю.
Хай не плаче серце і осушить сльози,
Як немає щастя - хай утішать грози.
Де блукає щастя?
Де ховає чари?
У маленькій хаті?
Чи в великій хащі?
Знову чутно голос уві сні із неба...
Де є тільки храми і палац померлих.
Розкажи всім щастя як дістати чари?
Посвяти нас щастя, поведи у храми.
Розкажи нам щастя про глибини серця,
Про померлі душі, про свої учення.
Не цурайся, щастя!
Та приходь у гості.
Ми чекаєм, щастя, на такі нагоди!
Не виглядуй підло, а виходь з гостинцем,
Обіцянок чесних не забудем, Гістю!
Оберіг домашній привітає зорі,
Що милують небо і усе навколо...