Прийшовши додому, підходить до столу.
Фужер, двісті грамів дешевого віскі.
Ковток, або два, дістає кока-колу
І чистить програмою Шустера мізки.
Отак на дивані роззутий, в одежі
Нудьгує життя, що надурно дісталось.
Два рази на тиждень, уважно в мережі
Вишукує долю, що десь приховалась.
У цьому ж районі, у домі напроти
Живе одинока, не зваблена світом
Вечірніх розваг, бо весь час на роботі,
Безпеку життя розтолковує дітям.
У неї все рівне, це добре, чи сумно
Не бачити хвилі життєвих вібрацій?
Достатньо приємна, охайна, розумна…
Живе із котом на ім’я Боніфацій.
Вечірня година, субота, весною
Зустрілися дві не залюблені долі...
«Ціляв у одну, а попалися двоє», –
Запише Амур у своїм протоколі.
Шампанське, цукерки, заварена кава,
Три пляшки портвейну, розпито по-трішки,
Розмова про школу йому не цікава,
Незграбні цілунки, розстелене ліжко...
Він міцно ввійшов і вона закричала!
Линуло у мозок і вниз щось гаряче.
Він дещо знайшов, а вона щось втрачала.
Розгублені очі, болить, не заплаче…
На ранок все швидко – в білизну, по каві,
Опущені віі, невдале прощання.
Втікали хвилини, палкі і яскраві...
Раптове, стрімке, швидкоплинне кохання.