Для них -ти просто лялька.
Можливо, навіть клон.
Помада -туфлі -плаття.
І Усміх в унісон.
Вдягла чергову маску
Байдужої досади,
Згадала про осанку -
Й співають амфіраби!
Які ж ви, "люди", щирі!
Які ж ви "добродушні"!
З всіма живете в мирі...
А не згодись -задушать!
Ви б ноги цілували,
Коли прийде до справи.
Й роками би чекали
Безплатної забави...
Ставали би на трупи,
Щоб лиш дістатись вище,
А як вас всіх до купи-
В душі аж вітер свище!
Тікати треба швидко,
Бо раз лиш спотикнешся -
Впадеш на дно могили
І більш не підіймешся..!
Тебе затопчуть. Й зверху
Важкі поставлять плити,
Вже вибратись не легко -
В землі залишать гнити...
Десь там -в низинах світу
Самотніх бруднокровок,
Десь там, де плаче вітер,
Де вічний напівморок.
А ті, що були вище,
Й міцніші мають ноги,
Штовхають тих, що нижче
І їм малюють роги.
Хтось виліз з тої купи
Й дереться на "вершину"...
Йому ж ламають руки
Та тягнуть за штанину..
І ось ти був найкращий,
Тобі усі кланЯлись,
Та раптом став пропащий -
Тепер же засміялись!
***
А знаєш, хто це зможе -
На сам той верх залізти?
Той, хто не скаже "Боже",
Хто помсти не боїться.
Кому байдужі сльози,
Кому байдуже щастя,
Котрому допоможе
Ще більше й більше красти.
Хто відбирає в сИріт,
Хто обкрадає хворих,
Кому свої не милі,
Хто уникає добрих...
***
Так що міркуй. Як зможеш.
Уважно думай дуже:
Чи ти таким захочеш
Зробитись, любий друже...?
