Не треба слів,коли болить і обвіває вітер скроні,
А на шляху твоїм стоять,могутні чорні коні,
Тернистий шлях веде крізь сонце,град та зливу,
Немає сенсу далі йти,та ти пройди повз долю мстиву.
Там зійде сонце,знову й знову,а тут замкне ніч у полоні ,
Щось так минеться швидко,а щось вже не мине ніколи,
Пройти вздовж скель,в руках пронести гріх свій,
Це варто того-щоб почути їх молитви.
Не треба слів,послухай трішки мовчки,
Ти чуєш-чуєш,як вони мовчать?
І ніби прошумлять дзвіночки,
Ти за вікном,ну з вітки їм це знать!?
О Боги!допоможіть йому зійти на гору,
Не впавши,не спіткнувшись,об не вірний шлях,
Нехай побаче те,чого не бачив з роду,
Що не навідало його в думках.
Не треба слів,ти подивись лиш трохи,
Ти їх за руки вів?та ні не мав ти змоги!
Які вони прекрасні,не дивлячись на їхні біди,
Не треба співчуття,вони живі,всього лиш …
ID:
238977
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.02.2011 12:29:42
© дата внесення змiн: 05.02.2011 12:29:42
автор: Таті
Вкажіть причину вашої скарги
|
