Неважко вмерти – жити важко:
Сидіти у полоні самоти,
Чи працювати мов мурашка,
Й тягар важкий нести.
Нікому не потрібно й не цікаво,
Чи донесеш ти, чи впадеш,
Лише підтримують ласкаво
Кохані руки, але все ж…
Як дотягтись до рук отих ласкавих,
Як не змінити сум на небуття,
Як викинути з дій і дум несталих
Тягар смердючого сміття?
Прокинутись так важко, утомившись,
Відкрити очі і піднятись із землі,
З собою на одинці знов лишившись,
Злетіти на поламанім крилі.
