Так просто все: лапатий снігопад,
Розчахнута у скрип старенька хвіртка,
вузький прохід з-під шурхоту лопат,
письмо слідів: кому? Куди і звідки?
Пірнуло небо до сипучих піль -
мережити прозорі простирадла.
Невже цей світ розділений навпіл –
на сльози й сміх, на вчора і на завтра?
Так поряд – яснота і пелена,
гріхів покута і святенність храму...
Простора й вільна, світла і сумна –
ледь чутна музика, озвучена вітрами.
На власний ризик (може, що не так?)
шибки малюються у контури зимові.
Морозу й сонця співозвучний такт –
ще за лаштунками розіграної змови.
І ти один, як вогник в ліхтарі,
що неспроможний вирватись назовні –
летиш у ніч зимової пори
крізь мерехтіння снігу в тиші сонній,
і губишся в тіні строкатих груш,
яблунь та вишень, що стоять суворо...
Сад, мов живий, наказує: - Не руш!
Ніч зачарована на вогник жмурить брови.
Всьому своя пора – кремсають тінь
сліпучі, в білизну пролиті бризки.
У кучугурах снігу - сонний тин,
над головою небо низько-низько...
23.11.2009
Шановна, Оленочко! Просто переходячи з наголосів поперередньої строфи, я спіткнулася на слові "яблунь" чисто темпо-ритмом,про що й написала. У ВАс чудові вірші.Графоманам я коментарів не пишу
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дорога Серафимо! Я дійсно, дуже ціную Ваші поради. Все так і зрозуміла, як Ви пишете. Іноді правопис і логіка суперечить авторському відчуттю (можливо, це тільки зі мною так). Я намагаюся приборкувати свої бажання. Та часом інтуїція виступає в ролі баласту. В даному випадку Яблунь впало, як нитка на канву. Чомусь пригадалося Ліни Костенко "І я не я, і ти мені не ти" десь в кінці вірша: "і сплачуть пІтьму стріхи тонкосльзі"
Гарний зміст. Але мені здається, що починаяючи із п"ятої строфи міняється розмір (шибкИ - що неспромОжний - Яблунь). З найкращими побажаннями.
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Серафимо! Дякую за коментар Ваш погляд на деякі речі. Можливо, я помиляюся, проте не виключаю використання слів з наголосами так, як їх чує автор (чи то діалектичне, чи власне бачення). В моєму випадку слово шибкИ (налогос на останньому складі), Яблунь (на першому). Не стану доводити, що це правильно (теорії віршування не проходила), а проте, так часто зустрічаю наголоси не там, де їм місце (бУло, жИли і. т.д.), на мій погляд, цим я не зловживаю. Так в моєму тексті вони чуються і природньо і мелодійно, що міняти щось не вважаю за доцільне.
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, нарешті пробилася до віконця відповіді на коментар, і маю змогу подякувати тобі, Олечко і за снігопад, і за коментар, і за оцінки. Всого-всього-всього тобі доброго!