З мільйонів слів одне-єдине,
Чудове й пристрасне воно.
З мільйонів слів знайти єдине.
О! Це не кожному дано.
Із фраз пустих і непотрібних,
Відкинувши усе сміття,
З яскравих слів, різноманітних,
Знайти, що дихає життям!
Я вірю, я його впізнаю,
Я роздивлюсь - між тих німих
Одне до мене промовляє
Тихіше й голосніше всіх!
Мовчати буде - я почую,
Сховається, а я знайду!
Те слово істину чатує,
А разом з нею і біду.
І ним усе сказати можна,
У ньому сльози, радість, гріх.
Воно святе, й воно безбожне,
Від нього плачуть й чують сміх.
З мільйонів слів одне-єдине,
Одне лиш має майбуття,
З мільйонів теплих, ніжних, щирих
Лише воно нам дасть життя!