Скрипки голос здолав долота,
Деки стругані від лихоліть...
Добрі люди, багата сволота
Вдовольняли з смаками хіть!
Щирі звуки летіли зірками,
Хворі – ковзали в заметілі!
Між жінками, чоловіками,
Богом, божого часу в тілі!
Дибки стали оті ритурнелі
Запізнілі та невагомі...
Що труїли струни у елі –
Їх серця – у пекучій комі!
Заарканили душі хвилі
Гонорових від струн вагань...
Безберегі, як зойків милі
Пристрасті сексуальних бань!
