Життя пістрявою ходою,
Ішло далеко у світи
І ранки солов»їні зустрічало,
І голову купало у пітьмі.
І місяць посміхався знову,
Його поступливій ході
І тихим візерункам долі,
що наче іній на січневому вікні.
Колись кружляло лабіринтом,
Колись тікало навпростець
Колись,страшно і подумать,
Спинялось й думало :ну от,кінець!
Та завжди з ним на всіх дорогах,
На перехрестях і стежках
Були слова прості: «Я ЗМОЖУ»
Зі знаком «!» в думках.
