- не забувай мене шукати, добре?
я довго-довго шукав тебе. спершу ти привиділась мені, коли дві маршрутки зупинилися на світлофорі. в одній сидів я. в іншій -Дівчина, яка нагадала мені тебе.Вона говорила по телефону, зосереджено дивлячись на свої нігтики. Але я швидко зрозумів, що це не ти, бо в неї були хижі нігті. та й пальці були хижі теж. я знаю, що в тебе тендітні руки і короткі нігті. я знаю,що ти рідко коли сидиш в маршрутках, поступаючись місце іншим.
- звідки ти знаєш, що в мене завжди короткі нігті? Не знаю. Я не знаю, яке в тебе обличчя, волосся, як від тебе пахне, які в тебе очі. Але в тебе нігті, які не будуть зачіпатися за тканину. Ніжні,маленькі, як і ти.
-Ти довго ходив шляхами поневірянь?
- Я ними ходжу багато років... Заспіваєш мені колись?
А раптом я співаю погано? Якщоти гарно співатимеш. Я подякую тобі і поцілую. Якщо ти співатимеш погано - я поцілую тебе одразу - і ти не зможеш продовжувати пісню.
- А що буде потім? А потім я буду жити, бо в мене є ти. А поки тебе немає - я буду жити, щоб тебе знайти. Після довгих поневірянь я готовий на це знову. Як сонце вмирає і народжується щодня, так і моя надія. Вона вмирає і падає листям під ноги Дівчатам, схожим на тебе. Але вона народжується,як новий листок навесні. Народжується з тієї Твоєї частинки, що є в мені.
- У мене сонце за вікном. Я чекаю тебе щодня і щоночі. В кожних очах шукаю тебе, а знаходжу лише піщинку твого подиху. Лише ілюзію твого дотику.Але всіх цих людей я полюбила, бо в них є щось Твоє. Твоя лагідність,благородність, кумедність, доброта, розум, твій талант.
.....................................................................................................................................................................................................
-Ти чуєш мене?
-Де ти?
-Я наближався до тебе щодня. А ти не приходила, чекала мене десь далеко. І я знайшов ЇЇ і полюбив тільки тому, що вона погано співала, але її мені весь час хотілось слухати. Тепер вона дружина моя, а ти все ще далеко.Чи люблю її? Так. А тебе не розлюблю ніколи. Я не проситиму в тебе вибачення, тому що це надто мілко.
- За ці довгі роки, коли я тебе чекала, а ти шукав мене, я так і не зустріла нікого. Я працювала в дитячому садку, ходила в театри сама, зустрічалась із подругами. Але нікого не зустріла. Чи говорити з тобою далі? Я не лишила по собіжодного знаку, тому тобі неможливо було знайти. Я не виню тебе, але любити не перестану. Прощатися немає сенсу - ми нерозлучні. Якась невидима сила дала нам двом життя, прив язавши цим до землі і унеможлививши нашу зустріч. Ти народився на сорок років раніше відмене, ти народився за тисячі кілометрів від мене, тому марно буловірити, що ти знайдеш мене.Але наші розмови, які будуть відбуватися під час сну, чи в миті, коли буденність буде відстувати від нас, ці розмови будуть вічними, як сама нескінченність , що породила нас, прирікши на вічну самотність. Ми з тобою будемо відроджуватися в мільйонах доль, тих, яким так і не судилося ніколи зустрітися, тим, для яких мрія про любов буде єдиною незрадливою дорогою по житті.
ID:
217810
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.10.2010 00:14:36
© дата внесення змiн: 24.10.2010 00:14:36
автор: asura_balata
Вкажіть причину вашої скарги
|
