Цей вересень ізнов формує запах цноти
Із пахощів шафрану, кави і кориці,
Із меду, що із тіл дівочих вже сочиться
В передчутті незнаної ще насолоди,
Із аромату рому, м’яти і ялиці.
В основу запаху кладе він хтивий мускус
І додає осінніх квітів – більше, більше,
І цинамону півтони, і ніжну свіжість
Шкільного фартуха, крохмаленого густо,
Зітхання опівнічні перші й перші вірші.
І запахом новим, незайманим і чистим,
Вгортає юнку, що у хвилях біоритму
Не спить біля вікна, гаряча і розкрита,
А нижче поверхом чиїсь тріпочуть ніздрі –
Там спить безумний парфумер, і поруч – бритва.
