вже пролилося молоко
і дозрівають грона гніву
і він іде і в темну ниву
ляга зерно із рук його
і там береться ворожити:
я є... я є... я буду жити
і молоко і грона гнів
і горе повниться очима...
ще пройде стане відпочине
і кине в землю жменю слів
відмінки зіпсують всі рими
не ті... не тій... не та... не з тими
дозріють яблука очей
і стане він закриє очі
між темних зерен слів пророчих
і кине кине кине ще
відмінки знов не так сплете
не так... не та... не та... не те
крізь вії вдивиться туди
де зріє гнів у темних гронах
останнє зерно в землю зронить...
і молоко... і жди біди
крізь ниву темно пророста
і безнадійно жде – де та? де та?
і молоко і грона гнів
і горе повниться очима...
ще пройде стане відпочине
і кине в землю жменю слів
відмінки зіпсують всі рими
не ті... не тій... не та... не з тими
