Я кохаю тебе,ідіот.
Жаль,не чуєш,як очі тобі вслід кричать,
як горять і як мліють, а губи мовчать.
Я кохаю тебе,ідіот.
я благаю пусти,не тримай..
Не пронизуй мій простір своїм ароматом,
не забуду ту мить,що здавалася святом,
я піду,тільки ти не шукай.
Я б вічність тебе цілувала,
Ніжно...ті губи із шовку та диму.
відчуваєш?...пронизую поглядом спину..
як високо заради тебе упала.
Я ж кохаю тебе,ідіот...
І мало слів,щоб заповнити ту порожнечу.
Замовкаю,ховаючи очі,це подібне на втечу...
від бажань чи від себе?
Ідіот, я кохаю тебе!
Ти не бачиш,не чуєш,як я ти не мрієш,
совість-страх,брак фантазій чи просто не вмієш?
До мене ходи...я навчу..
о боги,розійшлась,все мовчу..
На вугіллі розпеченому,знаю,судилось мені
танцювати й палати в твоєму вогні..
о,геній,о,ідіот...
я без тебе не знала б висот.
Ті,що зверху,на людей не подібні,
поможіть, я звертаюсь до вас...
Я молю..як мені ви потрібні...
опустіть погляд вниз,тобто на нас..
я люблю-він не бачить..сліпий.
я благаю пустити-вдає,що глухий..
Зморена,скована цією любов'ю..
п'ю ріками каву розбавлену кров'ю..
А ви,о боги,зловтішаєтесь
і кажете,мною пишаєтесь...
та я не безсмертна,не вічна, не мертва..
не витримаю я цих тортур..я не жертва.
Я просто кохаю уже півстоліття..
Його сорок два,весь цей хаос й лахміття.
Даруйте,втомилась,випити б яду,
й навіки позбутись,згубити ту ваду,
яку звикли називати коханням..
ось зробила ковток і запахло мовчанням...
і все ж..я кохаю тебе,іді...
"Я кохаю тебе,ідіот.
Жаль,не чуєш,як очі тобі вслід кричать,
як горять і як мліють, а губи мовчать.
Я кохаю тебе,ідіот.
я благаю пусти,не тримай.."
дуже влучно)
цей вірш ципляє мене чимось..він унікальний я б навіть скказала екстравагантний... я таких ще не читала...цікаво-цікаво...ти всі свої вірші пишеш в якомусь своєму стилі...мені подобається=)