Жовтим листям покрита земля
Синє небо вже зовсім похмуре.
І я знову чомусь не твоя,
І лиш згадую з сумом минуле.
Я пройдуся по парку осіннім,
По стежках, вже так просто - без мрій,
Це вже остання крапля в спогаді моїм,
Та скучаю я, - ти це зрозумій.
Я зайду у кафе біля парку,
Постараюсь зігрітись, забутись,
Але кава гаряча не гріє,
А коньяк...- голова не п'яніє.
Жовте листя - осіння вуаль,
Веселить і нагадує сонце,
І нехай буде в серці печаль,
Але стукає радість в віконце!
