Сивий туман упав уже на коси,
Сивий туман нагадав про осінь,
Як опале листя, розлетілись роки,
Змили у минуле дощові потоки.
Перечить осені не стану,
В обіймах сивого туману,
Зустріну гостю, як сестру,
В сльозах холодного дощу.
Жевріє в спогадах минуле,
Яке так швидко промайнуло.
Не цінив я весни, не цінив літа,
Ти для мене осінь стала золота.
Осінь, моя осінь, де ж мої літа,
Осінь, моя осінь, осінь золота.
Наче сон солодкий, слід свій залишив,
Спогади лишились, мовби і не жив.
