Дід Пилип на літаку мріяв політати,
Бабі казав: "Політаю й можна помирати".
Намагалася стара йому суперечить,
Не раз літав, бувши п'яним, падаючи з печі.
Якось влітку, пішов з дому ще о шостій ранку
Неподалік за село на взлітну площадку.
Суперечили пілоти, але дали згоду,
Для здійснення мрії діда випала нагода.
У задньому відділенні в крісло посадили,
Для надійності польоту ремні защепили.
Задум у пілотів був, щоб пожартувати,
А політ на літаку, лиш емітувати.
Поїздили по площадці, хвостом покрутили,
Зупинивши літака мотор заглушили.
Виходячи з літака діду так сказали:
"Топливо закінчилось - груз не врахували.
Падаємо з висоти, що ж таке буває,
Парашута запасного, нажаль, що не має.
Хлопнувши дверцятами, вийшли із кабіни,
Руки затрусились в діда, тіло оніміло.
Дід Пилип втратив свідомість від їхнього жарту,
Лікувався у лікарні потім від інфарту.
